Амінокапронова кислота

Амінокапронова кислота (АКК) – це кровоспинний засіб, який застосовується не тільки для зупинки кровотеч, але й при грипі, гострих респіраторних та простудних захворюваннях. Які особливості її застосування? Чи потрібен рецепт на амінокапронову кислоту? Відповіді на ці та інші запитання шукайте нижче.

Застосування амінокапронової кислоти в медицині

Амінокапронова кислота (aminocaproic acid) схвалена Міністерством здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я РФ, FDA США та держрегуляторами багатьох інших країн для застосування при лікуванні гострої кровотечі через підвищену фібринолітичну активність. В інших країнах випускається, в тому числі, під брендовим ім’ям Амікар (Amicar). Вона також є Орфа препаратом (згідно FDA) для запобігання повторного крововиливу у пацієнтів з травматичною гіфемією.

У клінічній практиці амінокапронова кислота часто використовується для контролю кровотечі у пацієнтів з тяжкою тромбоцитопенією, контролю пероральної кровотечі у пацієнтів з вродженими та набутими вадами коагуляції, контролю периопераційної кровотечі, пов’язаною з кардіохірургічною операцією, запобіганням надмірної кровотечі у пацієнтів на антикоагулянтній терапії, що піддається інвазивним стоматологічним процедурам , а також зниженням ризику катастрофічних крововиливів у пацієнтів з гострим й промієлоцитарним лейкозом. Засіб випускається як порошок або розчин.

Спосіб використання та дозування. Порошок використовується тільки перорально (всередину) після розведення, тоді як розчин застосовують або перорально, або внутрішньовенно.

Якщо потрібно отримати швидкий ефект засобу (при гострій гіпофібриногенемії), його вводять в / в крапельно до 100 мл (5 г) зі швидкістю 50-60 кап. в хв протягом 15-30 хв. Протягом перших 60 хв вводити в дозуванні 4-5 г, в ситуаціях тривалих кровотеч – поки кров повністю не зупиниться – вводити кожну годину по 1 г, проте не більше 8 год.

При прийомі всередину дозування залежить від виду захворювання та віку пацієнта (дітям препарат приймати можна).

Особливості використання. Інструкція по застосуванню говорить, що при введенні в / в потрібно контролювати коагулограму, це особливо стосується пацієнтів, які страждають на ІХС, після перенесеного міокардиального інфаркту, а також при існуючих паталогічних процесах в печінці. У разі гематурії (наявності крові в сечі понад фізіологічних величин) через ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Не рекомендується їсти їжу з високим вмістом жиру під час терапії. Якщо пацієнт має захворювання серця, препарат необхідно застосовувати з обережністю. Коли виникає така необхідність, бажано моніторити рівні креатинфосфокінази в крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість, схильність до тромбозів, закупорка судин тромбом, серйозні ниркові хвороби, важка ІХС, гематурія, коагулопатії внаслідок згортання крові, гематурія.

Застосування в період вагітності та лактації. АКК не можна використовувати при вагітності. Недоцільне застосування для профілактики підвищеної крововтрати при пологах, оскільки є ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень. Що стосується застосування в період лактації, то при виникненні необхідності в прийомі АКК годування потрібно призупинити на період, зазначений лікарем.

Вплив на реакцію. При застосуванні «амінокапронки» слід утримуватися від діяльності, пов’язаної з управлінням автомобіля або інших механізмів, оскільки можливі побічні ефекти з боку нервової системи (див. нижче).

Побічні ефекти.

• Нервова система. Частота невідома: головний біль, судоми, запаморочення, внутрішньочерепна гіпертензія, інсульт, непритомність, тиннитус (шум у вухах).
• Опорно-руховий апарат. Частота невідома: збільшення креатинфосфокінази, м’язова слабкість, біль у м’язах, міопатія, міозит, рабдоміоліз (крайня ступінь міопатії).
• Серцево-судинна система. Частота невідома: брадикардія, гіпотонія, периферична ішемія, тромбоз.
• Шлунково-кишковий тракт. Частота не повідомляється: біль в животі, діарея, нудота, блювота.
• Гематологічні побічні дії. Частота не повідомляється: агранулоцитоз, розлад коагуляції, лейкопенія, тромбоцитопенія.
• Місцеві. Частота невідома: реакції в місці ін’єкції, біль в місці ін’єкції, некроз місця ін’єктування.
• Психіатричні. Частота не повідомляється: плутанина, марення, галюцинації.
• Респіраторні. Частота не повідомляється: задишка, закладеність носа, легенева емболія.
  Дерматологічні. Частота не повідомляється: свербіж, висип.
• Імунологічні. Частота не повідомляється: алергічні та анафілактичні реакції, анафілаксія.
• Зорові. Частота не повідомляється: поганий зір, очі, що сльозяться.
• Ниркові. Частота не повідомляється: збільшення азоту сечовини крові, ниркова недостатність.
• Сечостатеві. Частота не повідомляється: суха еякуляція.
• Метаболічні. Частота не повідомляється: едема.
• Інші. Частота не повідомляється: погане самопочуття.

Передозування. При передозуванні АКК фібринолітична активність крові раптово знижується. Передозування проявляється в запамороченнях, ортостатичній (постуральній) гіпотензії, діареї, висипу на шкірі, закладеності носових проходів, формуванні тромбів, тромбоемболії, посилення побічних дій.

Амінокапронова кислота в ніс – особливості використання

Застосування амінокапронової кислоти не обмежується необхідністю зупинки крові. Вона також використовується перорально та для закапування в ніс, але абсолютно з іншою метою, а саме для профілактики простудних захворювань, гострих респіраторних захворювань та грипу. При застосуванні порошку, потрібно попередньо його розчинити в 2 ст.л. солодкуватої води з розрахунку 1 грам (1 пакетик) на це кількість води – вийде п’ятивідсотковий розчин.

АКК в даному випадку застосовується такий спосіб. Перорально (всередину): 4 прийоми на добу, дозування залежить від віку. Так, до 2-річного віку це 20-40 мл 5% розчину на добу, у дорослих же доза може доходити до 100 мл.

Одночасно обгрунтованим є закапування амінокапронової кислоти в ніс або застосування турунд. Так, згідно з офіційною інструкції, рекомендується кожні три чи чотири години класти в носові проходи ватні турундочки, змочені п’ятипроцентним розчином АКК або з такою ж періодичністю капати від 3 до 5 крапель засобу в ніс. Якщо є необхідність, даний засіб можливо поєднувати з іншими антивірусними медикаментами, інтерфероном та інтерфероном-індуктівним препаратами.

Інтраназальне використання засобу (тричі-чотири рази, раз на добу) доцільно здійснювати протягом періоду епідемії в профілактичних цілях. Якщо ж пацієнт контактував з хворою особою, то йому доцільно використовувати АКК ще й перорально (так само, як й при лікуванні). Тривалість профілактичної терапії повинна складати від трьох до семи діб.

Навіть при нежиті й інших незначних проявах застуди тривалість лікування повинна визначатися лікарем, враховуючи тяжкість хвороби. Крім того, лікар має право коригувати дозування, а також призначати повторну АКК-терапію.

В інструкції також зазначено, що розчин АКК може використовуватися для інгаляцій (наприклад, небулайзером). Так, можна використовувати 5-відсотковий розчин АКК 2 мл й таку ж кількість фізіологічного розчину. Але офіційних рекомендацій немає, тому краще проконсультуватися з лікарем з цього приводу.

Докази ефективності препарату при ГРВІ та грипі

У зарубіжній медичній літературі відповідних досліджень знайти не вдалося. Однак цим активно займалися українські вчені та їх роботи були опубліковані, в тому числі, на англійській мові.

Згідно ще радянському дослідженню (Лозицький В., Пузіс Л. і Поляк Р., 1988), E-амінокапронова кислота (E-ACA) при використанні в лікуванні грипу зменшувала розмноження вірусу в легенях мишей й також посилювала гуморальну імунну відповідь.

За результатами досліджень Лозицького В., Федчука А., Грідін Т. та ін. (2010), а також експертних висновків Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров’я України, спектр ліків, офіційно схвалених для профілактики й лікування грипу та ГРВІ у дорослих та дітей, в тому числі немовлят в перший рік життя, був доповнений амінокапроновою кислотою. «Це має життєво важливе значення в ситуації поширення пандемії грипу в Україні.», Зазначено в статті вчених.

Іщейкін К., Потяженко М, Люлька Н. та ін. (2014 року) з Полтавської УМСА провели наступний експеримент. Тридцяти двом майже здоровим особам, а саме лікарям, які обслуговували виклики пацієнтів з ГРВІ, запропонували використовувати п’ятивідсотковий розчин АКК шляхом інтраназальної інстиляції та перорального прийому. Їх розділили на дві групи: перша капала аминокапронову кислоту в ніс, а друга використовувала її як інтраназальні інстиляції (в ніс), так й ентеральний прийом. У першій групі були відзначені випадки ГРВІ протягом трьох місяців ендемічного періоду, тоді як у другій захворюваність взагалі не відзначалося. Крім того, після початку захворювання першій групі давали АКК додатково перорально, що призводило до більш швидкого регресу хвороби, ніж зазвичай. Медики-дослідники зробили висновок, що комбінований прийом АКК потенціює антивірусну дію, а також скорочує час хвороби.

Рецепт на амінокапронову кислоту

АКК належить до рецептурних препаратів.
Рецепти на латинській (приклади):

• Rp .: Acidi aminocapronici 5,0
• Dtd. № 20
• S. По 1 порошку 2-3 рази на день.
• Rp .: Sol. Acidi aminocapronici 5% – 100ml
• Dtd. №20 in ampullis
• S. Вводити в / в крапельно.

Незважаючи на приналежність засобу до рецептурних, у багатьох аптеках його можна купити без рецепта.

Амінокапронова кислота: ціна та де купити

Ціна амінокапронової кислоти вкрай доступна, препарат коштує дуже дешево.
Купити «амінокапронку» можна в практично будь-якій аптеці «за рогом», або ж скористатися послугами ліцензованих інтернет-постачальників фармацевтичної продукції. Там ви, швидше за все, заощадите, завдяки нижчим цінам, яких веб-аптекам вдається досягти завдяки скороченню орендних та інших витрат, а також витрат на оплату праці персоналу.
Інші назви:

• Acidum Aminocapronicum 5% (Liqvor, Грузія);
• Acepramin (PannonPharma, Угорщина);
• Caprocat (Catalysis, Аргентина);
• Caprolex (Techno, Бангладеш);
• Inselon (Ying Yuan, Тайвань);
• Kai Nai Yin (Wuxi, КНР)