Гіпотіазид

Гіпотіазид (Hypothiazide) – це медикамент-діуретик, який застосовується для боротьби з набряками, підвищеним тиском, підвищеним утворенням сечі та гіперкальціурією. Головною діючою речовиною кошти є гидрохлоротіазід (гідрохлортіазид) з довжелезною назвою по цій Класифікації ІЮПАК: 6-хлор-3,4-дигідро-2Н-1,2,4-бензотіадиазін-7-сульфонамід-1,1-діоксид. Гідрохлортіазид належить до тіазидних діуретиків і є похідним бензотіадіазіна.

Інструкція до Гіпотіазида – як коректно використовувати препарат?

Схема прийому. В інструкції із застосування зазначено, що правильне дозування повинен підбирати лікар. При набряклості початкова рекомендована доза, як правило, становить від 25 до 100 міліграм у день або з перервою в один день. Таке ж дозування при гіпертензії, проте застосовувати слід без перерв, на щоденній основі. При передменструальний синдром доза зазвичай низька – 25 мг в день. Дітям засіб можна давати починаючи тільки з дворічного віку, потрібне дозування залежить від ваги маленького пацієнта та розраховується зазвичай за формулою від 1/2 мг х 1 кг маси тіла.

Вживання препарату має відбуватися під перманентним докторських контролем. У зв’язку з посиленою втратою магнію та калію під час терапії виникає потреба у відшкодуванні цих мінералів. Проконсультуйтеся з цього приводу з лікарем.

Ще один момент: завжди дивіться, що вам написав лікар в медкартці або картці огляду. Якщо вам незрозумілий витіюватий почерк, краще перепитати, ніж потім думати і гадати, що ж означають написані закарлючки.

Список показань. Від чого призначається препарат? Передбачених показань кілька:

• набряки різного генезу: викликані серцево-судинними недугами, вживанням кортикостероїдних засобів, передменструальний періодом та ін.;
• поліурія (збільшене утворення сечі);
• підвищений артеріальний тиск (в даній ситуації діуретик може застосовуватися в якості монолікування або як елемент комбінативної терапії);
• профілактика формування каменів у сечостатевому тракті у осіб, схильних до цього (т.зв. зниження гіперкальциурії).

Протипоказання. Зверніть особливу увагу на цю секцію в інструкції, оскільки прийом препарату при наявності даних обставин може бути небезпечним для здоров’я:

• неадекватно підвищена чутливість до головного активного компоненту, додатковим складовим засобу, а також до сульфаніламідів;
• анурія (стан, що характеризується відсутністю надходження сечі в сечовий міхур);
• печінкова або ниркова недостатність у важкій формі;
• підвищену кількість кальцію в крові або знижений – калію, яке не піддається терапії;
• рефрактерна гіпонатріємія (падіння концентрації іонів натрію в крові);
• симптомно гіперурикемія (підвищений кількість сечової кислоти в крові).

Застосування при вагітності та ГВ. Дані клінічних досліджень свідчать про те, що препарат «пробирається» через плацентарний бар’єр. Тому його застосування під час виношування дитини допустимо тільки в дуже обгрунтованих ситуаціях. Що стосується терапії по час лактації, то вона заборонена, оскільки речовина проходить в грудне молоко.

Взаємодії. Згідно з інструкцією до гіпотіазида, взаємодії цього засобу спостерігаються з наступними препаратами / групами препаратів: карбамазепіном (Тегретолом), що містять йод засобами для контрастування, НПЗЗ, бета-блокаторами , діазоксидом, амантадином (Глудантаном, Мідантаном, ПК-Мерц), антиаритміками, барбітуратами, противодепрессивними засобами, препаратами для лікування діабету, пресорних амінами (адреналіном), холестіраміновими та холестиполовимі смолами, литійових медикаментами, недеполяризуючих міорелаксантами, антиподагричними засобами, антихолінергіками, саліцилатами, метилдопою, циклоспорином, препаратами наперстянки, що містять глікозиди дигіталісу і дигитоксин. Тому повідомляйте лікаря про всі засоби, які ви приймаєте, особливо про зазначені. Спиртні напої можуть посилити ефект ортостатичної гіпотензії.

Побічні ефекти. Диуретик може викликати такі побічні дії:

• постійне бажання пити воду;
• запаморочення;
• світлочутливість;
• запор;
• відчуття слабкості у м’язах;
• затуманення зору;
• алергічні реакції;
• болю в животі;
• порушення серцебиття;
• відчуття поколювання на шкірі або оніміння;
• прояви жовтяниці з боку шкіри та очей.

Слід припинити використання гідрохлортиазиду при виникненні затуманеного зору, труднощів з фокусуванням при читанні та очного болю.

Чи потрібен рецепт на покупку та використання Гіпотіазида?

Рецепт на гіпотіазид потрібен. Оскільки засіб може викликати досить неприємні побічні ефекти та має ряд протипоказань, всім бажаючим його не продають, потрібно отримати відповідний папірець у лікаря. Однак не завжди аптекарі дотримуються цього правила.
На латинській мові рецепт виглядає наступним чином:

• Rp: Tab. Hypothiazidi 0,025
• Dtd: N. 20
• S: По 1/2 табл. двічі на день (у першій пол. дня).

Ціна Гіпотіазида в аптечних пунктах

Ціна гіпотіазида відрізняється доступною для всіх категорій населення. Ще в старих дослідженнях зарубіжних вчених (Пірс К., Фурберг К., Псаті Б. та ін., 1998) було відзначено, що курс лікування цим препаратом протягом декількох років обходився в трохи більше, ніж 50 доларів. Зараз вартість вже вище, але все одно сильно по гаманцю не вдарить. Також можна порадити скористатися послугами online-сервісів, які допомагають швидко знайти препарат в найближчій аптеці за вигідною ціною.

Переліки аналогів Гіпотіазида

Повні аналоги гіпотіазида (збігається головна діюча речовина):

• Гідросалуретил від Лаб. Алкала Фарма;
• Гидрохлортиазид від Борщагівського ХФЗ.

В інших країнах засіб може продаватися під такими назвами, як Apo-Hydro (Апо-Гідро), Aquazide (Аквазід), BPZide (БПЗід), Dichlotride (Діхлотрід), Esidrex (Есідрекс), Microzide (Мікрозід), Oretic ( Оретік) і ін.

До інших тіазидних діуретиків та споріднених препаратів належать дихлотиазид, хлоротіазид, гідрофлумеіазид, хлорталідон, індапамід та ін.

Історична довідка та використання за кордоном

Згідно зі статтею Преображенського Д.В., Сидоренко Б.А., Шатунова І. М. (опублікованій в Російському кардіологічному журналі, 2004, №4), тіазидні та споріднені медикаменти застосовуються в клінічній практиці довше, ніж інші антигіпертензивні засоби. Перший Тіазидний діуретичну засіб, що показує ефективність при пероральному прийомі, було випущено в 1954 році. Це був хлортіазид. Пару років тому – в 1958 рік був створений «герой цієї статті», який швидко витіснив свого попередника з медичної практики завдяки кращій результативності в терапії. У 2016 році медичний засіб стало одним з найбільш випускаючим в Сполучених Штатах.

Зараз існує безліч generic-версій препарату, в тому числі hydrochlorothiazide (HCTZ, HCT) випускається індійськими дженерикові фармкомпаніями під такими назвами, як Aquazide (Аквазід), Hydride (Гідрид), Klorzide (Клорзід).

Використання гідрохлортіазиду заборонено ВАДА (Всесвітнім антидопінговим агентством), оскільки цей препарат має властивість маскувати факт застосування препаратів для посилення продуктивності, в тому числі анаболіків. Так, після прийому анаболічних стероїдів в організмі затримується рідина, а діуретик допомагає її зганяти.

Критика препарату

Техаський вчений Ванпен Вонгпатанасін (Wanpen Vongpatanasin) опублікував в 2016 році статтю в журналі Current Opinion in Cardiology. У цьому матеріалі зазначено, що все більше даних свідчать про «неповноцінності» гіпотиазида в порівнянні з іншими препаратами аналогічного класу, в тому числі, хлорталидоном та індапамідом в плані зниження підвищеного тиску та профілактики серцево-судинних результатів у осіб, які страждають на гіпертонію. Виходячи з цієї інформації, на думку Ванпена Вонгпатанасіна, гідрохлортіазид поступається в універсальності та корисності інших тіазидних діуретиків, зокрема, вищеозначених.