Опорно-рухова система (апарат)

Опорно-рухова система — що це таке? Будова, функції та захворювання

Опорно-руховий апарат грає найважливішу роль в повноцінному функціонуванні всіх органів. Дегенеративні процеси в кістково-м’язовій системі тягнуть за собою розвиток серцево-судинних патологій, вегето-судинні та церебральні порушення. Що являє собою опорно-руховий апарат, як він влаштований та які на нього покладені функції — основні питання, яким присвячується стаття. Розповімо про симптоми та лікування захворювань, що виникають в цій області.

Що таке опорно-рухова система та з яких відділів вона складається?

Опорно-руховий апарат — сукупність кісток людського скелета з суглобами та синартрозами, що з’єднують кісточки та соматичні м’язи, які знаходяться в безперервній взаємодії.

Кістково-м’язовий каркас складається з:

• суглобового апарату;
• кісток;
• зрощеної з кістьми мускулатури.

Внаслідок нервових імпульсів м’язово-скелетна система здійснює локомоцію тіла в просторі, забезпечує мімічні та рухові рухи, утримує позу.

Будова опорно-рухової системи (ОРС)

Скелет є структурною основою організму.

Він складається з:

• Нижніх кінцівок.
• Поясу нижніх кінцівок.
• Верхніх кінцівок.
• Поясу верхніх кінцівок.
• Осьового скелета.
• Черепа.

Поясні відділи скелета разом з м’язами забезпечують підтримку правильного положення внутрішніх органів, поміщених в них. Кістково-м’язовий мішок захищає нутрощі від пошкоджень, як череп захищає мозок.

Осьовий скелет утворюють хребці. Людський хребет в нормі складається з 32-34 хребців.

Прості та складні суглобові елементи служать для з’єднання між собою кісткових головок та впадинок в суміжних кістках. Внутрішньосуглобові зв’язки сприяють міцності суглобів. Їх поверхні загортають хрящі та суглобові сумки. Порожнина кожного суглоба наповнена своєрідною мастильним речовиною — синовіальною рідиною, що забезпечує безболісне виконання:

• обертальних та згинальних рухів;
• підйомів та відведень кінцівок та ін.

Сухожилля закріплюють м’язову тканину на кістках. Через м’язи по нервових волокнах мозок посилає накази зробити той чи інший рух.

Будова кісток та м’язів, що складають опорно-рухову систему (апарат) людини

Кісткову тканину формують з’єднання органічного та неорганічного походження. Для міцності кісток людині необхідний кальцій та фосфор, при нестачі мінеральних солей кістка стає крихкою та виникає ризик переломів. Еластичністю кісткової тканини наділяє колаген, на 2/3 з якого вона складається.

Збагачення та швидке зростання кісточкам забезпечує зовнішнє окістя. З неї в кістку по мікроканальним та порожнистим осередкам компактної речовини проникають нерви та кровоносні судини.

Скелет складається з 3 видів кісток:

• Плоскі. Включають в себе грудний, черепний та тазовий звід, лопатки. Товщина такої кістки поступається її площі.
• Короткі. До них відносяться кісточки зап’ясть, хребця та ін.
• Довгі, вони ж трубчасті. Є базовими кістками кінцівок (стегнова, плечова). Мають циліндроподібну форму з витягнутою порожнистою серединою.

Об’єднувальні кістки утворюють умовні осі, що визначають характер рухів того чи іншого відділу локомоторної системи.

Мускулатура складається з еластичної тканини, утвореної міоцитами. М’язи мають пружністю, але здатні стомлюватися після тривалих або непосильних навантажень. Під впливом нервових імпульсів, які контролюють роботу м’язової тканини, вони можуть скорочуватися.

У людському тілі розташовано понад 600 м’язів, які класифіковані за 3 типами:

• серцеві;
• гладкі;
• скелетні.

Опорно-руховий апарат утворює останній тип м’язів.

До складу м’язового волокна входить:

• вода (понад 70%);
• протеїн;
• карнітин;
• ліпіди;
• зола;
• молочна кислота;
• креатинін;
• фосфогліцериди та ін.

Скелетні м’язи утворюють більш як 45% маси людського тіла. Спортсмени, спеціально прокачують мускулатуру, збільшують м’язову масу до 70% від загальної ваги.

Функції опорно-рухової системи

Значення м’язів та кісток, складових каркасу тіла, обумовлюється тим, які функції вони виконують:

• Амортизаційна — виконує роль своєрідної ресори, розподіляючи тиск рівномірно між хрящовою тканиною хребців та елементами фіброзного кільця. Пом’якшує навантаження при розтягуванні, згинанні, стисканні хребетної осі.
• Кровотворна — сприяє утворенню кров’яних тілець в червоному кістковому мозку.
• Опорна — фіксує та утримує м’язи в потрібному положенні, а внутрішні органи на своїх місцях.
• Біологічна — впливає на процеси кровообігу та мінерального обміну.
• Рухова — забезпечує рухову діяльність, підтримує поставу. Дозволяє проводити маніпуляції та пересуватися в просторі.
• Метаболічна — безпосередньо бере участь в мідному, кальцієвому та фосфорному обміні, залучається при обміні заліза.
• Захисна — перешкоджає зовнішнім пошкодженням життєво значущих органів.

Скелет є пасивною частиною локомоторної системи, тоді як м’язи — це активний гравець, саме їх скорочення спонукає апарат до руху.

Порушення та захворювання опорно-рухового апарату

Захворювання опорно-рухової системи вражають всі вікові групи населення, але частіше це відбувається в юному та літньому віці. При цьому патології локомоторного апарату бувають:

• Вроджені — отримали розвиток у дітей в утробі матері або трапилися в результаті родової травми.
• Набуті — з’являються внаслідок вікових змін, сидячого або надмірно активного способу життя та інших зовнішніх факторів.

Ранні ураження дитячого кістково-м’язового апарату найчастіше протікають без супутніх симптомів. Однак при дитячому церебральному паралічі зачіпається нервова система. Дитина втрачає зір та слух, виникають мовні труднощі та психоневрологічні відхилення. Потрібен постійний догляд та довічна медична підтримка.

В Україні та Росії діти з діагнозом ДЦП раз на рік за допомогою держави мають право відправитися в спеціалізовані санаторії для лікування з одним родичем або з кимось з опікунів.

Класифікація порушень по анатомічних ознаках:

• деформація шийного та грудного відділів;
• вроджені зміни будови плечового відділу та верхніх кінцівок;
• аномальний розвиток хребетної осі;
• вроджені деформації нижніх кінцівок.

Хвороба виникає з різних причин:

• Запальні процеси.
• Наслідок перенесених інфекційних захворювань.
• Порушення процесів обміну.
• Спортивні та побутові травми.
• Професійні захворювання.
• Надмірні фізичні навантаження без перерв на відновлення.
• Малорухлива, сидяча монотонна робота.
• Аутоімунні чинники.
• Дегенеративно-дистрофічні ураження.

Як діагностувати захворювання ОДС?

М’язово-скелетні хвороби — одна з головних причин інвалідності в усьому світі після ракових патологій.

Всі патології ОДС об’єднують такі симптоми:

• обмеженість у рухах;
• м’язова гіпертрофія;
• лихоманка;
• нестерпний біль в уражених областях.

Для коректної діагностики використовуються різні методи:

• Рентгенографія показує структурні зміни в кістках.
• МРТ та КТ — показує найбільш точну картину стану кістково-суглобових тканин.
• Лабораторні аналізи потрібні для оцінки стану суглобів.
• УЗД застосовують для дослідження верхніх відділів хребта, вивчають зміни у зв’язках, суглобах та сухожиллях.

Перед початком апаратно-інструментальної діагностики лікар проводить огляд та опитування пацієнта.

Профілактика та лікування

Залежно від причин захворювання та його розвитку призначають терапію:

• оперативну;
• консервативну.

Якщо оперативні дії не потрібні, проти патологій застосовують симптоматичні препарати для зняття болю та гальмування розвитку хвороби, а також етіотропні засоби, спрямовані на викорінення причини поразки.

Найбільш поширені такі медикаменти:

• Сустафлекс.
• Суставіт.
• Артровіт.
• Фіналгон.
• Індовазин (також використовується для лікування варикозу).
• Дексалгін.
• Глюкозамін + Хондроітин.
• Милона-6.

Спектр ліків величезний, конкретний вибір залежить від мети лікування. Наприклад, для втамування болю використовують Найз, Ібупрофен, а для усунення запалення – Мелоксикам, Целебрекс та ін.

Крім лікарських засобів використовують:

• ЛФК при травмах.
• Фітотерапію.
• Фізіотерапію.
• Лікувальний масаж.

Дієвіше за все застосовувати методики комплексно. Лікувальна фізкультура найбільш поширений метод терапії, особливо вона ефективна для якнайшвидшої реабілітації після травм.

Профілактичні заходи:

• контроль маси тіла;
• фізичні вправи вранці — розтяжка та розігрів м’язів;
• регулярні спортивні заняття;
• зручне крісло при сидячій роботі;
• контроль постави;
• правильне харчування;
• ЗСЖ;
• зручне спальне місце з ортопедичним матрацом.

Слід зміцнювати імунітет, частіше прогулюватися на свіжому повітрі.