Анальгін

Анальгін – один з найвідоміших засобів для позбавлення від болю. Ліки знаходиться у вільному продажу в будь-якій аптеці міста, мають багато різноманітних форм випуску і користується небувалою популярністю серед пацієнтів. За десятиліття служби медикамент зарекомендував себе, як ефективний і недорогий анальгетик, призначений для одномоментного прийому або курсової терапії. Крім цього, засіб має виражену протизапальну та жарознижуючу дію. Принцип його терапевтичної дії заснований на придушенні активності ЦОГ, зниженні освіти брадікінінових з’єднань, а також вільних радикалів та ряду простагландинів. Препарат має властивість уповільнювати процес перекисного окислення ліпідів. Він активно призупиняє проведення больових імпульсів по аферентних волокнах, підвищує поріг збудливості аналогічних центрів в таламусі та збільшує тепловіддачу.

Інструкція по застосуванню

Від чого допомагає препарат? Відповідь на це питання сьогодні може дати, напевно, кожна людина, яка хоч раз у житті стикалася з больовим синдромом.

Згідно з анотацією, показаннями до застосування лікарського засобу є:

• больові відчуття різного походження, включаючи, зубний біль, цефалгія, краніалгія, невралгічні болі;
• зменшення больових відчуттів в постопераційному періоді;
• розлита хворобливість, пов’язана з печінковою або ренальною колькою;
• посттравматична і опікова біль;
• підвищення температурних показників тіла.

Анальгін заборонено приймати в наступних випадках:

• наявність у пацієнта індивідуальної нестерпності компонентів лікарського засобу;
• зміна якісного складу крові у вигляді агранулоцитозу, лейкопенії, анемії різного генезу, нейтропенії, пов’язаної з інфекційним ураженням організму;
• важкі варіанти перебігу недостатності внутрішніх органів, зокрема, печінки і нирок;
• бронхіальна астма;
• порфірія;
• при больовому синдромі, пов’язаному з патологіями, які підлягають хірургічній корекції (наприклад, не можна купірувати анальгіном больові відчуття при гострому апендициті, так як це тільки змаже симптоматику захворювання і затягне процес його діагностики);
• анемія гемолітична генетичного типу;
• вагітність і період годування груддю;
• наявність в анамнезі людини непереносимості похідних піразолону.

Препарат не вводиться внутрішньовенно пацієнтам в шоковому стані, після політравми та при зниженні систолічного кордону артеріального тиску нижче 99 мм. рт. ст. Анальгін слід приймати вкрай обережно пацієнтам, які страждають від періодичного розвитку бронхоспазму, так як препарат легко може спровокувати новий напад.

При прийомі великої кількості таблеток препарату можливе передозування, головними симптомами якої є біль в області шлунка, виражена нудота та епізодична блювота, відчуття сухості в роті (ксеростомія) та функціональні порушення з боку гепатобіліарної та ренальної сфери. Крім цього, такі пацієнти скаржаться на сильне серцебиття, зниження серцевого тиску, млявість, сонливість, підвищення втоми при мінімальних навантаженнях, поява судомного синдрому, порушення свідомості. У важких випадках передозування можливий параліч респіраторних м’язів.

В процесі лікування передозування вживають таких заходів:

• скасовують прийом Анальгіну;
• якщо таблетки були прийняті нещодавно, тоді промивають шлунок;
• рекомендований прийом адсорбентів;
• призначають засоби симптоматичної терапії порушень;
• у важких випадках переводять пацієнта на гемодіаліз.

У терапевтичних дозах препарат досить добре переноситься пацієнтами. Побічні реакції в таких випадках у них виникають вкрай рідко. При тривалому вживанні ліків можливий розвиток алергічних реакцій у вигляді шкірного висипу або ангіоневротичного набряку, стану анафілаксії, синдрому Лайєлла, кропив’янки, свербежу.

Серед побічних ефектів спостерігаються різкі зміни аналізів крові, а саме анемія або зниження рівня червоних тілець, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. У пацієнтів іноді діагностується інтерстиціальнийнефрит, олігурія, а з боку травної сфери запалення тканин печінки.

Паралельне застосування антиангінального препарату з іншими не сильнодіючими анальгетиками, зокрема, парацетамолом, його похідними і антипіреном може привести до пропорційного підвищення їх шкідливих ефектів, що слід брати до уваги при складанні схем лікування больового синдрому. Седативні засоби і транквілізатори (сибазон, валокордин) підсилюють знеболювальну дію медикаменту.

Трициклічні антидепресанти, зокрема, амізол, Амитриптилин, Доксепін, і протизапальні засоби для перорального прийому (алопурінол) підвищують метаболізм metamizole (головної діючої речовини) в печінці та посилюють його токсичність. Барбітурати, а також індуктори мікросомальних оксигеназів печінки послаблюють дію анальгетика.

Препарат має кілька форм випуску. Найчастіше лікарі виписують пацієнтам таблетки та розчин для ін’єкцій Анальгіну. Лікарський засіб слід зберігати в місцях, до яких не мають доступу маленькі члени родини. Такі схованки повинні бути надійно захищені від світла та вологи. Медикамент прекрасно зберігає свої терапевтичні властивості при температурі не вище 250 С. Його термін зберігання становить 5 років від дати його виробництва, яка вказана на упаковці.

Анальгін в ампулах

В ампулах препарат випускається по 1,0 мл і 2,0 мл, кожна з яких містить 0,50 г / мл метамізолу. Уколи, як правило, призначаються в таких випадках:

• гарячка інфекційно-запального генезу;
• стану після укусів жалких комах;
• больовий синдром різного ступеня вираженості при радикулітах, радикулопатії, невралгіях, болях у м’язах та суглобах, жовчної і кишкових коліках, опікових ураженнях, оперізуючий лишай, альгодисменореї;
• зубний біль.

Заборонено використовувати розчин по відношенню до немовлят до тримісячного віку та масою до 5,0 кг, пацієнтам з наявністю непереносимості складових компонентів лікарського засобу, ренальної недостатності, гемолітичний варіант генетично обумовленої анемії, «аспириновой» астми, бронхоспазму. Анальгетик заборонено колоти жінкам в різні періоди вагітності та при лактації.

Препарат в ампулах призначений для внутрішньом’язового та внутрішньовенного застосування. Дорослим призначається по 0,25-0,5 г. тричі на день. Максимальна разова доза становить 1 г. добова – 2 г.

Дітям розчин вводять з розрахунку 0,005-0,01 г на кожен кілограм 2-3 рази на день. Пацієнтам у віці до року препарат вводиться виключно внутрішньом’язово і не більше 72 годин.

Розчин, що вводиться для ін’єкцій повинен відповідати температурними показниками тіла. Дози більше 1 г. слід вводити тільки парентерально. Дуже часто основною причиною різкого зниження артеріального тиску є підвищена швидкість введення розчину. З огляду на це, внутрішньовенні ін’єкції повинні бути повільними і проводитися в положенні пацієнта лежачи на боці. Обов’язково в цей час контролювати рівень артеріального тиску  та частоту дихальних рухів.

Склад препарату

В 1,0 мл лікарського засобу міститься:

• головна діюча речовина – метамізол натрію – 0,5 г;
• допоміжний компонент – вода для ін’єкцій.

Розчин всередині ампул є прозорою рідиною легкого жовтуватого кольору.

1 таблетка містить:

• основний інгредієнт – metamizole sodium (метамізолу натрію) 0,5 г;
• допоміжні компоненти: картопляний крохмаль, кальцію стеарат, стеаринова кислота.

Таблетки мають білий (іноді злегка сіруватий) колір. Це правильної форми округлі циліндри з плоскою верхньою та нижньою поверхнею. На смак пігулки гіркі, посередині кожної з них є ризику для поділу.

Таблетки Анальгіну

Таблетовану форму, згідно з інструкцією, слід приймати після їжі та запивати невеликою кількістю звичайної води. Дозування препарату у дорослих та дітей старше 15 років становить 0,25-0,5 г (½-1 таблетки) один-два рази на добу. Максимальна добова концентрація препарату – 1000 мг, тобто, 2 таблетки. Дітям у віці від 12 до 15 років призначають по 250 мг або ½ таблетки від одного до двох разів на день.

Тривалість терапії анальгіну не повинна бути більше трьох днів. В іншому випадку препарат здатний викликати небажані реакції та побічні ефекти. Лікарський засіб у таблетках не призначається пацієнтам дитячого віку до 12 років. Дітям медикамент виписують виключно в ампульній формі (уколи для внутрішньом’язового і внутрішньовенного застосування).

Показання до використання

В даний час медикамент використовується в лікуванні величезної кількості захворювань: від застуди до невралгій з вираженим больовим синдромом. Цей препарат є обов’язковим компонентом домашньої аптечки більшості наших співгромадян. Серед прямих показань до його застосування виділяють:

• розлади, які супроводжують невралгії, міозити, альгодисменорею, наслідки опіків та укусів комах;
• хворобливість в області зубів та щелепи;
• головний біль нез’ясованого походження;
• підвищення температури тіла.

За роки свого існування препарат зарекомендував себе, як ефективний та недорогий засіб в боротьбі з болем. На жаль, медикаментозний засіб має чимало протипоказань до застосування та може провокувати розвиток небажаних реакцій, тому перед його прийомом краще проконсультуватися з фахівцями.

Ціна ліків в аптеках

Скільки коштує препарат та чи залежить його ціна від регіону? Анальгін відноситься до числа лікарських засобів, які може дозволити собі практично кожен житель нашої країни. Це одне із самих бюджетних знеболюючих засобів, що володіє достатньою ефективністю в поєднанні з невисокою вартістю. Сьогодні Анальгін можна без проблем придбати в будь-якій аптеці міста. Для того щоб купити лікарський засіб, рецепт від лікаря не потрібен.

В даний час препарат можна придбати також в інтернеті та навіть замовити доставку до дому. Але в такому випадку слід переконатися в сумлінності продавця і уточнити наявність у нього сертифікатів якості на продукцію.

Аналоги лікарського засобу

Анальгетик Анальгін має величезну кількість аналогів, схожих за якісним складом та механізмом дії. Серед найбільш популярних замінників препарату виділяють:

• Ревалгін – препарат, до складу якого входять метамізон, Пітофенон і фенпіверин (має виражену знеболюючу дію, але має суворі обмеження за віком та величезна кількість протипоказань до призначення);
• Пенталгін – найпопулярніший анальгетик, який випускається в таблетованій формі та коштує відчутно дорожче звичайного Анальгіну, а й містить у своєму складі більше діючих речовин (максимальна добова доза комплексного лікарського засобу становить 4 таблетки);
• Анальдім – препарат, що містить анальгін з димедролом, який має виражені знеболюючими і жарознижуючі властивості, а тому часто використовується при лихоманки невизначеного генезу (випускається у вигляді ректальних свічок);
• Парацетамол – яскравий представник групи анальгетиків і антипіретиків, який чудово допомагає при різких підвищеннях температури тіла, пов’язаних з вірусною інфекцією (анальгін і парацетамол іноді призначають разом, так як вони потенціюють дію один одного);
• Піралгін відноситься до тієї ж фармакологічної підгрупі препаратів, що і Анальгін, але містить відразу п’ять активних складових речовин, завдяки чому може використовуватися при хворобливості різного походження, а також простудних розладах і гарячкових станах;
• Максиган – відомий анальгетик-антипіретик і за сумісництвом похідне піразолону, яке виявляє аналгетичну, гіпотермічну і протизапальну дію, використовується для зниження субфебрильної і фебрильною температури, а також для усунення больових порушень помірної інтенсивності;
• Баралгін М – зарубіжний препарат індійського походження на основі метамізолу натрію в кількості 0,5 г в кожній таблетці, який відноситься до групи ненаркотичних анальгетиків і є похідним піразолону, а також має виражену антиангінальну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію, що дозволяє використовувати його при активації больових рецепторів, пов’язаної з патологією внутрішніх органів.