Диоксидин

Фармакологічна група: Антисептики і дезинфікуючі засоби, Протимікробні препарати

Класифікація: D08AH

Міжнародна назва: Dioxydin

Діюча речовина: Гідроксіметилхіноксаліндиоксид

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Незалежно від конкретної групи антибактеріального препарату його в будь-якому випадку повинен призначати лікар. Диоксидин є дієвим засобом, який успішно бореться з великим списком інфекційних хвороб. Для більшої зручності під час застосування препарат випускається відразу в декількох лікарських формах. Краплі готуються безпосередньо з розчину в ампулах.

Інструкція по застосуванню Диоксидина

Застосування цього антибактеріального препарату дозволено тільки дорослим пацієнтам – дітям його не призначають. Перед тим як почати необхідне лікування за допомогою диоксидина завжди проводять пробу на його переносимість. Для цього лікар вводить в порожнині 10 мл однопроцентного розчину. Якщо у пацієнта присутня індивідуальна непереносимість антибіотика, то протягом 6 годин після його введення він може відчути такі негативні ознаки, як стан запаморочення, озноб, стрибок в температурі тіла. У таких випадках подальше застосування зазначеного лікарського засобу протипоказано і пацієнту підбирають інший антибіотик. Відсутність вищевказаних реакцій означає введення необхідного курсу лікування, що залежить від особливості захворювання, його види та стадії занедбаності. Він може становити навіть більше 3 тижнів, якщо є така необхідність.

Введення розчину відбувається безпосередньо в порожнині через трубку, яка вставлена ​​в них для відходження крові або гною. Дозування препарату, як правило, становить 70 мл (1% розчин) на добу. При цьому в день можна вводити ліки не частіше 1-2 разів від 10 до 50 мл за раз.

Лікування септичних станів важкого ступеня необхідно внутрішньовенно крапельне введення 0,5% розчину, який попередньо необхідно розвести безпосередньо в розчині глюкози (5%). За добу можна проводити не більше 2-3 інфузій, в ході яких використовується від 600 до 900 мг антибіотика.

За допомогою Диоксиду лікуються рани з нагноєннями, які можуть мати різне походження, а також опіки, гнійничкові захворювання шкіри. Тут препарат застосовується у вигляді мазі 5%, а також розчину 1% або 0,5%. У лікуванні глибоких поверхневих ран, які гниють, використовують змочені в розчині марлеві серветки. Їх накладають безпосередньо на рани.

Слід зазначити, що лікування диоксидина часто проходить в умовах стаціонару (якщо необхідно внутрішньовенно крапельне введення препарату або введення в порожнини). Якщо ж його і призначили для домашнього лікування, то воно повинно в будь-якому випадку проходити строго під наглядом фахівця.

Опис Диоксидина і його ціна

Диоксидин відрізняється високою ефективністю застосування під час лікування інфекцій, які були викликані безпосередньо вульгарним протеєм, а також синьогнійної палички, дизентерійної палички, збудниками гнійної гангрени і т. д. Його нерідко призначають при гаймориті, отиті середнього вуха, ангіні, бронхіті з ускладненнями, а також в лікуванні будь-якого роду гнійних ран і пролежнів, до яких приєдналася інфекція. Наприклад, для лікування гаймориту необхідно капати препарат в ніс.

Що стосується ціни диоксидина, то її можна назвати середньої, так як існують і більш, і менш дорогі препарати цієї групи. При необхідності можна обговорити зі своїм лікуючим лікарем заміну цього антибіотика на інший, більш доступний.

Диоксидин в формі мазі

Мазь призначена безпосередньо для зовнішнього застосування. З її допомогою часто обробляють опікові, а також гнійно-некротичні рани – це сприяє більш швидкому їх загоєнню. Перед застосуванням мазі медичний працівник завжди здійснює промивання рани належним чином.

Мазь слід застосовувати один раз в день, акуратно наносячи її на уражені ділянки шкіри. Залежно від тяжкості захворювання і здоров’я пацієнта, курс лікування повинен становити від 1 до 3 тижнів.

У дуже рідкісних випадках хворі скаржаться на таке побічна дія препарату, як виникнення навколоранева дерматиту. Для того щоб зменшити ймовірність виникнення побічних реакцій разом з антибіотиком рекомендують застосовувати антигістамінні препарати, а також засоби, що містять кальцій.

Інгаляції з диоксидина

Якщо у дитини є довгий і наполеглива кашель або бронхіт, який не виліковується іншими препаратами, то педіатр у вкрай рідкісних випадках може йому призначити інгаляції з застосуванням диоксидина. Для цих цілей використовується розчин в ампулах. При цьому інгаляції повинні проводитися під суворим лікарським контролем, так як вони можуть стати причиною появи спазму бронхів. Як відомо, цей стан вкрай небезпечно для дітей будь-якого віку.

Інгаляції слід проводити виключно із застосуванням сучасного небулайзера. Парові небулайзери для таких цілей абсолютно не підходять.

Диоксидин в ампулах

В одній ампулі міститься 50 мг активної речовини, в ролі якого виступає диоксидин, а також спеціально підготовлена ​​вода для ін’єкцій. Препарат в цій формі використовується для внутрішньопорожнинного введення, докладніше про який було вказано раніше.

Крім того, розчин в ампулах застосовується і для інгаляцій.

Диоксидин в формі крапель

У лікуванні важких стадій гнійного отиту можна використовувати краплі, приготовлені з антибіотика самостійно. Для цього необхідно взяти ампулу з 0,5% розчином диоксидина і розбавити його за допомогою гіпертонічного розчину. В результаті концентрація речовини повинна складати приблизно 0,1-0,2%. Для лікування гнійного отиту необхідно капати отриманим розчином в вухо 1-2 краплі в день дитині, а дорослому – 3 або 4 краплі. Перед закапуванням вуха його необхідно ретельно і гранично акуратно очистити від скупчився гною. З цією метою можна використовувати 3% перекис водню, в якій необхідно змочити ватяну паличку і вставити її в слуховий прохід на п’ять хвилин.

Краплі необхідно використовувати протягом доби – далі вони стають непридатними. Тобто, кожен день необхідно готувати нові краплі. Курс такого лікування, як правило, становить не більше 3-4 днів. Якщо по закінченню терапії у хворого не спостерігаються поліпшення, то йому необхідно пройти ретельне медичне обстеження, яке покаже точну причину захворювання.

Для лікування гнійного гаймориту приготовлений засіб капають в ніс. Дозування повинен прописувати лікар.

Під час застосування диоксидина для лікування будь-якого гнійного захворювання необхідно дотримуватися граничної обережності – навіть незначне перевищення призначеної лікарем дози здатне сильно нашкодити організму. В результаті хворий може зіткнутися з отруєнням.

Протипоказання і побічні дії

Диоксидин є одним з найсильніших і, в той же час, дуже токсичних антибактеріальних препаратів. Його застосування протипоказано в ряді випадків, а саме:

  • будь-який термін вагітності;
  • лактація;
  • вік до 18 років;
  • підвищена чутливість до діючої речовини, яка проявляється багатьма негативними реакціями;
  • недостатність надниркових залоз, що має будь-яку стадію.

Деякі пацієнти під час застосування цього антибіотика стикаються з виникненням побічних дій в результаті лікування. Це можуть бути алергічні реакції, що з’являються на шкірних покривах, головний біль, стрибок температури, судоми м’язів і розлади травлення (нудота, яка може дійти до блювоти, діарея). Якщо Ви маєте певні підозри на розвиток побічних реакцій необхідно звернутися до фахівця, який призначить для стабілізації стану пацієнта кальцій і антигістамінний засіб. У подібних випадках або зменшують дозування препарату, або повністю відміняють і заміняють його менш токсичним аналогом.


Увага!

Використання Диоксидин без призначення лікаря або без дотримання його точних рекомендацій може призвести до різкого погіршення Вашого здоров’я. Прагніть вживати той чи інший препарат тільки після консультації з фахівцем. У разі виявлення побічних ефектів негайно припиніть прийом ліків і зверніться по кваліфіковану допомогу.