Фуросемід

У даній статті будуть розглянуті основні моменти, що стосуються будь-якого лікарського препарату, для того щоб максимально уникнути загрожувальних станів життю, а також бути базово обізнаним в питаннях прийому та застосування Фуросеміду. Особливу увагу слід приділити інструкції Фуросеміду, оскільки там описані ключові моменти стосовно механізму дії, показань, а також подальшої тактики дії при призначенні фуросеміду.

Фуросемід: інструкція

Фуросемід входить в групу, яка відноситься до петлевих діуретиків та володіє швидкою сечогінною дією (за рахунок прискорення швидкості утворення сечі), але короткочасним ефектом. Даний механізм роботи Фуросеміду полягає в блокуванні зворотного поглинання іонів натрію, хлору та відповідно рідини у висхідному сегменті петлі Генле на всій її довжині. У свою чергу петля Генле є однією зі складових структурно-функціональних одиниць нирки – нефрону. Поряд з пригніченням реабсорбції NaCl відбувається й порушення реабсорбції таких важливих електролітів як К +, Мg2 +, Са2 +, що веде до електролітних зрушень (гіпокалемії, гіпонатріємії, гіпомагніємії), подовження інтервалу QT на ЕКГ (ймовірність раптової смерті), зміни рівня холестеринів та ліпопротеїдів низької щільності в сторону підвищення, глюкозурії, швидкоминучого підйому рівня креатиніну, а це може викликати спектр дефіцитних станів, ускладнень або стати причиною прогресування багатьох небезпечних захворювань, про які людина тривалий період часу може не знати.

Це важливо знати жінкам, які без призначення кваліфікованого лікаря з метою скидання маси тіла приймають сечогінні, не замислюючись про наслідки та у відсутності контролю. Тому лікарі рекомендують пацієнтам, які приймають Фуросемід, періодично контролювати значення водно-електролітного балансу в біохімічному аналізі крові, ліпідограму, ЕКГ для ранньої діагностики та корекції дефіцитного стану. Не дивлячись на те, що прийом препарату один раз на добу може не призвести до гіпотичного стану, все ж рекомендується щоденний прийом достатньої кількості рослинної їжі та раціональне харчування для заповнення внутрішньоклітинного вмісту необхідних елементів та електролітної рівноваги. В основному при хронічних захворюваннях, де головними є набряки та високе дозування лікарського препарату до терапії Фуросемідом додають препарати, які є калійзберігаючими діуретиками – Верошпірон (спіронолактон) або інгібітор карбоангідрази – Діакарб, а також Панангін або Аспаркам, та пропонується вести щоденник, де будуть враховуватися кількість випитої та виділеної рідини. З огляду на швидку діуретичну дію препарату протягом 5 – 15 хвилин та збереженні своєї дії близько 2-3 годин його часто застосовують при невідкладних станах таких як набряк легенів або серцева астма (гостра серцева недостатність), гіпертонічний криз, набряк мозку, еклампсія. Ефект від таблетованої форми Фуросеміду настає від півгодини до години та зберігається 4-9 годин. Такими причинами є хронічна серцева недостатність II та III стадії, синдром портальної гіпертензії (набряково-асцитичний синдром) при цирозі печінки, набряклої форми ПМС, нефротичний синдром, який росте на тлі ураження нирок.

Протипоказаннями для назначення Фуросеміду служать декомпенсований стеноз аортального та/або мітрального клапанів, важка печінкова недостатність з можливим розвитком печінкової коми, захворювання нирок при яких значно знижується швидкість клубочкової фільтрації (кліренс креатиніну) або припинилося вироблення сечі, гострий гломерулонефрит, значна гіпонатріємія та гіпокаліємія. Вагітність та період грудного вигодовування також є протипоказанням для призначення Фуросеміду, оскільки препарат проникає через плацентарний бар’єр та призначається тільки у вкрай необхідному випадку, якщо тільки допускаєма допомога для матері перевершує ймовірну небезпеку для плода. До побічних дій від прийому петльових діуретиків відносять загальну слабкість, м’язові судоми, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, можлива непритомність, розвиток нейросенсорної приглухуватості, відчуття сухості в ротовій порожнині, спрага, нудота та блювота, тахікардія та/або аритмія, помітне скорочення кількості виділеної сечі. 70% Фуросеміду виводиться нирками, решта кишківником.

Форма випуску: таблетки

У таблетовану форму випуску Фуросеміду входить саме активна речовина в дозуванні 40 мг у зв’язці з додатковими речовинами: лактоза, магнію стеарат, крохмаль картопляний. Самі таблетки білого або майже блідого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою. Відпускається з аптеки без наявності рецепта від лікаря та упаковки бувають №20 або №50 в банку.

Дозування Фуросеміду

Фуросемід приймають до їжі, запиваючи великою кількістю води, не розжовуючи, а ковтаючи. Дозування взаємопов’язане з тяжкістю та перебігом хвороби. Дорослим при набряковому синдромі серцевого, ниркового або печінкового генезу середньої тяжкості від 20 до 40 мг на добу; при тяжкому перебігу захворювання до 240 мг на добу розбиваючи на 2 прийоми, а в деяких ситуаціях добова доза може досягати 600 мг. Важливим моментом при прийомі Фуросеміду є контроль артеріального тиску, особливо якщо він приймається в сукупності з іншими антигіпертензивними препаратами, оскільки може призвести до більш вираженого гіпотензивного ефекту, й на початку терапії. При призначенні Фуросеміду пацієнтам літнього віку дозування завжди починається з мінімальної стартової дози. Дозування препарату для лікування набряків у дітей розраховується як 1-2 мг/кг маси тіла на 1-2 прийоми.

Форма випуску: розчин

Одна ампула розчину (2 мг) для ін’єкцій містить в собі 20 мг основної речовини. Являє собою прозору безбарвну або злегка солом’яну рідину; додаткові речовини – натрію гідроксид, натрію хлорид, вода для ін’єкцій. Застосовується в основному внутрішньовенно при критичних станах (набряк легенів, мозку, гіпертонічний криз, еклампсія) як «швидкодопоміжний» препарат, а також стаціонарно в профільному відділенні в перші дні лікування набрякового синдрому, коли необхідно максимально швидко вирішити гостроту причини госпіталізації та стабілізувати стан. Після цього, при необхідності, прийом Фуросеміду з рідкої форми переводять на таблетовану з подальшим підбором дозування. Також можливе внутрішньом’язове введення препарату якщо відсутня можливість внутрішньовенного доступу, проте за ефективністю він порядком поступається інфузії у вену.

Ціна препарату

Фуросемід досить популярний та поширений в лікувальній практиці і є як одним з провідних лікарських засобів, так й використовується при конкретних ситуаціях. Ціновий діапазон на Фуросемід залежить від фармацевтичної компанії, дозування та від форми випуску (таблетки, розчин, гранули), проте не дивлячись на це він залишається цілком доступним та займає тверду позицію в сучасних стандартах лікування.

Аналоги Фуросеміду

До найближчих аналогів Фуросеміду відносяться петльові діуретики, а відповідно по силі й механізму дії проявлятися будуть схоже, це торасемід (Діувер, Брітомар, Тригрим) або етакринова кислота (Урегіт). Наступними аналогами, але вже, які відрізняються за механізмом дії можна віднести тіазидні діуретики (Арифон, Індапамід, Равел СР, Гіпотіазид та інші). Ці препарати вже володіють середньою силою сечогінного ефекту, але більшою мірою виводять калій з організму. Ще одним аналогом, але з більш слабким діуретичним ефектом є група калійзберігаючих діуретиків (Спіронолактон, Верошпірон, Триамтерен), які можуть прийматься тривалий час, але періодично слід перевіряти рівень К + сироватки крові. Діакарб (інгібітор карбоангідрази) останній аналог Фуросеміду, також має невеликий сечогінний ефект та при відносно коротких термінах прийому викликає звикання організму та діуретичний ефект пропадає.